«Життя продовжується: робіть його щасливим самі!» — історія 14-річної Поліни з Краматорська
Поліна погано пам’ятає перші дні війни. Хіба лише уривками: ось лютий 2022 — дорога на Харківщину в пошуках безпеки. Марно… За кілька днів — знову Краматорськ. А далі — довга триденна дорога з рідного дому на Львівщину.
Та хоч пам’ять і стерла майже все погане, спогади досі з дівчиною — у її віршах. Писати їх Поліна почала саме під час війни.
Ніби легені стискало в атом.
В очах було гаряче.
І сльози стікали безупинним градом.
Я була не одна там у той момент,
Але чогось самотньо стало:
В моїй душі так сильно нив один сегмент.
Його я добре пам'ятала.
Я три роки вдома не була.
Мій дім — це місце з моїми людьми.
Я б усі слова світу крикнула,
Щоб люди ніколи більше не лишались самі.
Саме в «Голосному кемпі» Поліна зустріла, як сама каже, багатьох однодумців — тих, хто так само, як і вона, переїжджає, сумує за рідним домом і досі звикає до нового життя.
У наших регіональних центрах підлітки можуть знайти спільноту однодумців, отримати психологічну підтримку, взяти участь у творчих заняттях та іграх. За потреби кожен також може звернутися на нашу безоплатну лінію психологічної допомоги для дітей і батьків: 0 800 210 106.
Якщо ви поділяєте місію «Голосів дітей» — підтримайте щоденну роботу фонду благодійним внеском.