Усі історії
27.08.2025
«Я вже забуваю трохи життя до війни»: історія 15-річної Марії з Харкова
15-річна Марія знає, що таке втрачати дитинство й водночас знаходити в собі сили радіти життю попри все. Вона відвідує народні танці, любить своє місто та мріє допомагати іншим підліткам знаходити світлі моменти навіть у темні часи. У відео Марія розповідає про життя під час війни, службу батька у війську та свої мрії.
Коли забирають дитинство
Початок повномасштабної війни Марія зустрічала дитиною. Найболючішим для неї було питання про те, чому саме їй довелося пережити події, які забрали частину її життя. А потім прийшло ще одне випробування — батько пішов служити до Збройних сил.
Коли ти розумієш, що якось пристосувався до навколишнього середовища в умовах війни — у тебе просто забирають батька. Ось це розуміння й усвідомлення, що тепер батько не з вами поруч,
Марія намагається заспокоїти себе тим, що батько не на передовій, а в тиловій частині, але розуміє — війна змінила все. Навіть спогади про довоєнне життя поступово стираються. Дівчина чесно говорить про те, що намагається не думати про втрачене нормальне життя, але це постійно забирає енергію.
Чесно, я вже забуваю трохи життя до війни. Усі ці емоції стираються, і починаєш пам'ятати тільки життя вже в цих реаліях. Стараєшся забути про те, що в тебе не було й, мабуть, і нема зараз нормального життя, але воно не забувається. Воно на фоні, воно є. І все ще тягне з тебе сили,
Харків і танці: коріння та крила
Народні танці стали для Марії способом виражати те, що складно передати словами. Дівчина займається цим вже десять років поспіль і через рух може показати свій внутрішній стан.
Коли я танцюю, я можу через рух показати свій стан. Тоді я відчуваю себе живою,
Марія щиро любить свій Харків і спостерігає, як змінюється сама, живучи в одному місті. Вона помічає, що навіть під час війни в місті зберігається активне життя, працюють заклади та освітні центри.
Харків — це місце, де я народилася, де я зростала, де я змінювалася, де стіни залишаються ті ж самі, а я вже інша. Саме під час війни тут зберігається вогник активного життя, до якого ти можеш тягнутися. Як метелик до світла,
«Голосний кемп» як момент змін
Цього літа Марія стала учасницею «Голосного кемпу» — табору для підлітків, які пережили складний досвід війни. Його організував наш фонд за підтримки та у співпраці з Фундацією Олени Зеленської.
У таборі Марія відкрила для себе нові можливості. Тут вона змогла розкритися й не отримати осуду, а навпаки — знайшла підтримку та розуміння. Досвід у кемпі дівчина умовно поділила на дві частини: коли вона поводилася як звичайний підліток, який веселиться з однолітками, і коли серйозно працювала над собою на психологічних тренінгах, виносячи з розмов із дорослими важливі висновки й бажання більше дослідити себе та світ.
Я відчула, що це місце, де я можу комфортно та безпечно розкритися й не отримати осуду натомість. Я отримала тільки підтримку, любов і захоплення,
Мрії про стабільність і надія як джерело сили
Попри всі випробування, Марія чітко бачить своє майбутнє. Насамперед вона мріє про стабільний заробіток, адже для неї це символ впевненості. Але найголовніше — приносити користь іншим людям, особливо підліткам, які переживають схожі труднощі. Досвід «Голосного кемпу» надихнув дівчину на ідею відкрити власний центр психологічної допомоги або навіть свій табір. Вона хоче допомагати підліткам знаходити позитивні моменти навіть під час війни.
Марію підтримує віра в те, що війна обов'язково закінчиться. Вона порівнює нинішню ситуацію з Другою світовою війною, яка теж колись завершилася, і це дає їй сили.
Марію підтримує віра в те, що війна обов'язково закінчиться. Вона порівнює нинішню ситуацію з Другою світовою війною, яка теж колись завершилася, і це дає їй сили.
Мене зцілює надія, що все колись закінчиться. Ми переможемо. Тому що це закладено в нас. Просто закладено в нашій душі,
Ця внутрішня сила дозволяє їй не лише триматися, а й рости, мріяти, планувати майбутнє. Марія — яскравий приклад того, як підлітки завдяки підтримці знаходять ресурси для розвитку навіть у найскладніші часи.
У наших регіональних центрах підлітки можуть знайти спільноту однодумців, отримати психологічну допомогу, взяти участь у творчих заняттях та іграх. За потреби кожен також може звернутися на нашу безоплатну лінію психологічної допомоги для дітей і батьків: 0 800 210 106.
Якщо ви поділяєте місію «Голосів дітей» — підтримайте щоденну роботу фонду благодійним внеском.
Скопіювати