Сашко дуже любить паркур
А можна сальто назад? Я буду дуже акуратно, – питає Сашко у виховательки.
Йому 14 років, і він дуже любить паркур. Раніше йому дозволяли бігати, стрибати. Але нині, в новому інтернаті, куди він переїхав – ні. А це єдина можливість Сашка висловити свою внутрішню енергію та відчути свободу.
Паркур для дуже сміливих людей, хоч Сашко й поводиться в житті несміливо. Він ходить, опустивши голову, і його довгий чубчик завжди закриває очі й частину обличчя. Сашко вважає себе некрасивим. Він упевнений, що має навіть доказ цього – адже мама залишила його. А потім його дівчина пішла до іншого.
«Значить зі мною щось не так» – робить висновок Сашко. Йому важко визнати, що «щось не так» з батьками, а не з ним.
Мама і тато витрачали всі кошти на алкоголь. Часто вдома не бувало навіть їжі для дитини. Батьки так напивались, що одного разу спалили хату. Всі втрьох переїхали в підвал і довго там жили. Кожного разу, як Сашко скаржився на умови чи голод, тато бив його палкою. Сашка забрали в притулок, а через місяць померла мама.
— Правда? — він уперше посміхається, і з цього часу дивиться психологині тільки в очі.