Не боятися жити. Історія 12-річної Єви з прифронтових Сум
Говорити з Євою — справжнє задоволення. Вона розумна, відкрита й дуже цікава. Не губиться у відповідях, має власну думку й завжди знає, що хоче сказати. Їй лише 12, але в її словах відчувається дорослість, яка прийшла значно раніше, ніж мала б. Єва й сама відчуває, як виросла. І це легко зрозуміти — занадто багато подій випало на чотири роки її дитинства.
Психологи фонду «Голоси дітей» допомогли Єві із Сум навчитися говорити про свої страхи та знайти сили радіти життю — навіть коли навколо війна.
Єва — дитина-енергія. Її мама часом навіть дивується завзятості своєї доньки й прагненню досягати результатів. Ця дівчина встигає все й ніколи не зневірюється. Волонтерить, танцює, пише казки, має безліч планів і мрій. Учиться на відмінно. Щоправда, з початку повномасштабної — лише онлайн.
Разом з батьками й волонтерами Єва виготовляє окопні свічки, розвозить допомогу постраждалим від обстрілів. Разом з подругами плете браслети з бісеру й продає їх за донати на ЗСУ. Ніяковіє, але хвалиться: «Наш найбільший донат був 500 гривень! Ми всі кошти перераховуємо на допомогу армії та тваринкам».
Пристрасть Єви із самого дитинства — танці. Вона виступає з 4 років у стилі street dance. Навіть їздила на гастролі — і сама, і з колективом: у Полтаву та Харків. А в рідних Сумах найчастіше виступала на сцені СумДУ. Того самого, куди влітку 2025-го росіяни поцілили ракетою та дронами. Не було жодного дня повномасштабної, коли б Єва не танцювала: і професійно — у школі танців, і для себе — вдома. Імпровізує, вигадує власні рухи.
Але відволікатися стає дедалі важче: обстріли Сум, де живе родина, стають усе щільнішими. Далеко від дому Єва не гуляє: мама хвилюється за безпеку доньки. У них є негласна домовленість: у разі загрози дівчинка мусить швидко сховатися в під’їзді. Єва вже настільки звикла до цього, що одного разу, коли дрон літав майже над дитячим майданчиком, вона згуртувала всіх дітей і повела їх в укриття. Реальність, яка ніколи не мала б ставати нормою дитинства.
Тільки в так звані «тихі» дні, які тепер тут бувають украй рідко, мама відпускає Єву поїхати кудись трохи далі від дому. Найбільше підлітку тягне в старий район, де залишилися всі друзі дитинства. Торік у двір будинку, де жила Єва, упала ракета. Вибухом понівечило вікна й двері їхньої оселі, зруйнувало балкон. Жити там стало неможливо — родині довелося переїхати.
Єва не втратила сили мріяти. Наприклад, про мандри. Вона вже побувала в Італії й Польщі, куди вони евакуювалися на початку повномасштабного вторгнення. Але Єві хочеться пізнавати нові країни не вимушено, а спокійно та з цікавістю. Маленька мандрівка в неї цього року вже була. Восени вона поїхала на зміну «Голосного кемпу» в Чернівецькій області. Тут Єва разом з однолітками на два тижні забула про обстріли та тривоги й отримала фахову психологічну допомогу.
Вона мріє про пікнік у лісі разом із батьками: щоб з ночівлею та в наметах. Про поїздку до бабусі в село, де нині вкрай небезпечно, і щоб там купатися влітку в річці. Вона хоче знову жити у своєму старому районі й гуляти з подругами на улюбленій галявинці: давати там концерти перехожим і вигадувати нові танці. І жити — просто жити: безтурботно, яскраво й легко. Як колись.
Єва одержала підтримку в сумському центрі фонду «Голоси дітей», відкриття якого стало можливим завдяки публічному збору та підтримці людей з усього світу.
Якщо ви відчуваєте, що вам чи вашій дитині потрібна підтримка, звертайтеся в наші центри по Україні або на лінію підтримки 0800 210 106. А підтримати роботу нашого фонду можна поширенням наших новин або донатом тут.