«Я нікому не потрібен, я зовсім один»: історія Антона
Вона виявляла свою підтримку й турботу. Антон, у свою чергу, учився довіряти людям і світу, не боятися ділитися своїми почуттями, емоціями.
Сьогодні Антон бачить своє майбутнє сповненим яскравих барв. Там, у майбутньому, багато хороших, світлих людей, із якими він може бути собою, яким він зможе довіряти.
Антону лише 11, але на його життя уже випало багато випробувань. До психотерапевта, п’ять місяців тому, він прийшов абсолютно переконаним: “Я нікому не потрібен, я зовсім один…”
Через запої батьків хлопець давно не живе в рідних стінах. То притулок, то інтернат – там половина дитинства.
Коли мама в алкогольному дурмані жорстоко била Антона, то батько зазвичай ставав на його захист. “Поки я живий, я буду твоїм захистом!”, казав він. І Антон любив батька, а потім батько помер.
Він не дозволяв собі плакати і жалітись, але поруч з ним уже була психотерапевт.
І вже зараз уявляє своє майбутнє яскравим, сповненим кольорів! І з часом він буде абсолютно впевненим, що не один.
Наш проєкт “Мобільні психологи” націлений на психологічну допомогу дітям в інтернатах.