Допомога дітям та батькам

Реагуємо на розмаїті потреби дітей, чуємо їх і надаємо допомогу вчасно, професійно й відповідно до їхніх запитів.

Детальніше

Посилення громад і дитячих закладів

Разом із громадами та місцевим бізнесом створюємо інклюзивні простори, майданчики, сенсорні кімнати, хаби для дітей і підлітків.

Детальніше

Професійна підтримка фахівців та експертиза в травмі війни

Формуємо спроможність фахівців широкого профілю по роботі з дітьми.

Детальніше

Адвокація голосу дитини

Посилюємо голос дитини через соціальні кампанії, дослідження та аналітику.

Детальніше

Центр Дитинства

Фонд будує масштабний центр підтримки для дітей і батьків, які постраждали від війни.

Детальніше

Укр

Eng

Підтримати

Історії дітей

Про фонд

Наша історія

Центри фонду на місцях Онлайн-підтримка Команда Вакансії

Звіти Поширені запитання Політики фонду Медіа про нас

Партнери Експертні матеріали Наша книга

Напрями роботи

Допомога дітям та батькам Посилення громад та дитячих закладів Професійна підтримка фахівців Центр дитинства Адвокація голосу дитини

Збори

Новини

Укр

Eng

Усі історії

29.12.2025

Два доми Варі

Якби не війна, Варвара, ймовірно, ніколи б не подумала, що в людини може бути одразу два доми. Їй 14 років. Вона із Запоріжжя, але вже третій рік живе в Трускавці. Там, у рідному місті, — залишилося її дитинство. Тут — у новому — триває її підлітковість: з усіма радощами й труднощами.

Хоча на всі підліткові турботи у Варі не завжди вистачає часу. День її розписаний похвилинно: онлайн-уроки, гуртки, репетитори, домашні завдання. Вона, до слова, й досі навчається в запорізькому ліцеї — онлайн.

Я прокидаюся о восьмій ранку, а потім починаються уроки. Їх може бути сім, вісім, дев’ять — десь до третьої години дня. А ввечері ще роблю домашні завдання. Я люблю свій запорізький ліцей і не хочу в іншу школу. Інколи я втомлююся, часом щось не встигаю, але навчання для мене зараз дуже важливе. Моя мета — гарно вчитися, бо вважаю, що моє майбутнє залежить від знань,

— розповідає Варя.

Варя дедалі частіше думає про майбутнє й усе рідше повертається думками в минуле. Та є речі, які не забуваються. Перший дім на такій рідній вулиці. Квартира, у якій вона знала кожен куточок. Власна кімната — стіл під вікном, книжки, які обожнювала читати ще змалечку. І відчуття, ніби світ зрозумілий і впорядкований.

Дім Варі став її спогадом у березні 2022 року, коли мама, дві доньки й бабуся виїхали із Запоріжжя — спочатку на Львівщину, а згодом — у Трускавець.

Ми свідомо обирали невелике місто. Хотілося зелені й спокою, щоб діти могли оговтатися від постійних обстрілів і тривог. Трускавець підійшов саме цим — тут тихо, безпечно й легше адаптуватися,

— пояснює мама Тетяна.

Переїзд дався Варі непросто. Перші місяці в Трускавці вона майже не виходила з дому. Було самотньо й важко: Варя багато часу проводила наодинці із собою. Малювала, читала, поступово замикалася в собі. Їй здавалося, що нове місто — не її, бо тут немає «своїх людей».

Мені було дуже важко. Мені не хотілося кудись виходити, я сумувала за домом, за школою, за друзями в Запоріжжі. Я багато займалася творчістю, але вона не замінює живого спілкування. Я почувалася самотньою,

— згадує ті дні Варя.

Щоб усе почало змінюватися, знадобився час. Спочатку Варя почала поволі відкривати для себе Трускавець. Згодом з’явилися друзі, а з ними — й місця, куди хочеться йти разом.

Трускавець менший, і тепер я знаю його краще, ніж Запоріжжя. Я полюбила його, бо тут я вже в більш усвідомленому віці, тут у мене друзі,

— каже Варя.

Важливою частиною цієї адаптації стали «Голоси дітей». Родина почала відвідувати трускавецький осередок у 2023 році. Мама звернулася по індивідуальну психологічну підтримку, бо бачила, що доньці важко переживати зміни, замкненість і тривогу підліткового віку.

Варя спочатку працювала з психологинею індивідуально, згодом долучилася до групових занять, займалася ткацтвом, їздила в «Голосний кемп», на який, між іншим, зареєструвалася самостійно.

Я бачила, що донька страждає, і не завжди розуміла, як правильно її підтримати. Консультації допомогли мені чути Варю,

— каже її мама.

А сама дівчинка додає: «Я думаю, що варто ходити до психолога. Бо ця війна в будь-якому випадку шкодить нам ментально».

І викликом, і водночас опорою для Варі зараз є навчання. Вона добре вчиться, бере участь в олімпіадах з інформатики: програмування стало її хобі ще в сьомому класі. Вивчає англійську, взялася за італійську, мріє подорожувати.

А коли з’являється трохи часу, Варя повертається до музики. Колись у Запоріжжі в її кімнаті стояв синтезатор, на якому вона так і не встигла як слід навчитися грати. Тепер музика повертається в її життя вже в іншому місті: після трирічної перерви вона знову сіла за фортепіано.

Варя відчуває: Трускавець уже став частиною її усвідомленого життя — другим домом: із його мріями, цілями й людьми поруч.

Я сумую за Запоріжжям. Але якщо поїду звідси, мені вже бракуватиме людей, яких я зустріла тут. Дружба для мене — це коли тебе можуть вислухати й не осудять. І коли ти можеш довіряти. І таких людей я зустріла саме тут, у Трускавці,

— зізнається вона.

Саме люди поруч стали для Варі її опорою. З ними у дівчинки з’явилося й відчуття дому.

Осередок «Голосів дітей» у Трускавці підтримує Terre des Hommes (Німеччина) у межах проєкту щодо посилення якості послуг із психічного здоровʼя та психосоціальної підтримки (MHPSS) дітей і гарантування етичного висвітлення досвіду дітей у війні.

У наших регіональних центрах підлітки можуть знайти спільноту однодумців, отримати психологічну підтримку, узяти участь у творчих заняттях та іграх. За потреби кожен також може звернутися на нашу безоплатну лінію психологічної допомоги для дітей і батьків: 0 800 210 106.