Наша команда

Пам’ятаю, як з подивом для себе усвідомила, що ніколи в дитинстві не чула про свої права, не знала, що дитиною я маю право на повагу й захист. Через свій особистий досвід мені легко зрозуміти дітей, яких не чують й ображають.

З дитинства я мріяв стати режисером і знімати кіно. І вже так вийшло, що почавши знімати кіно, я повернувся знову в дитинство. Оскільки ми знімаємо переважно про дітей, які живуть на лінії фронту. У якийсь момент я зрозумів, що лише фільмувати і показувати проблеми — мало. Треба робити конкретні зміни.

Проблемою дотримання прав дитини я займаюся з 2012 року — це системна робота з моніторингу та адвокації прав дитини в Україні, а особливо дітей, які перебувають під опікою держави. З початком війни мене запросили в команду «Голосів дітей», і я жодної секунди не вагався, бо це є логічним продовженням моєї роботи. До того ж фонд дає можливість збирати, аналізувати та систематизувати дані про порушення прав дитини під час війни, що згодом допоможе притягнути винних до відповідальності.

Робота в фонду для мене розпочалась навесні 2022, коли шукала шляхи допомоги дітям з РСА, адже в перші місяці війни, у Львів, де я працюю переїхали сотні дітей з РСА з цілої України, і для цього сконтактувала з Оленою Розвадовською, знаючи про її досвід допомоги дітям зі Східної України. Після короткої розмови стало зрозуміло, що Фонд Голоси дітей мають найвищу цінність творити якісну турботу про психічне здоров'я дітей та їх сімей Не я обрала цю роботу, а робота обрала мене. Мені дуже відгукується фраза про те, що війна - це час, коли ми всі маємо ставати більшими. Більшими в професійній сфері, більшими у громадській активності, більшими у батьківських та товариських стосунках. І якщо вже робити більше, то Фонд Голоси дітей, саме те місце і люди з якими я хочу робити більше Основна моя мрія пов'язана з Фондом це бути частиною процесу якісних змін, досягнути того, що ми не лише робимо програми турботи про психічне здоров'я чи адвокатуємо права українських дітей, а зрощуємо таке суспільство, яке ставиться до дітей з повагою, як до єдино вірного способу трактування дитини у здоровому суспільстві.

Я координую роботу волонтерів з усього світу, які бажають долучитися до роботи «Голосів дітей». Нині їх уже більше чотирьохсот. Працювати у фонді розпочала нещодавно, коли довелося вивозити дитину за кордон з початком війни. Робота, звичний побут, друзі — усе залишилося вдома. Якби не дочка, я б теж, мабуть, залишилася там і робила хоч щось, щоб наблизити нашу перемогу. Тож, коли мені запропонували долучитися до «Голосів», я навіть не думала. Радує хоч якась можливість допомогти дітям, яким пощастило менше.

До команди фонду я долучилась приблизно на третій день повномаштабного вторгнення і, як написано в моїх спогадах про той час, «Голоси» стали для мене моральним укриттям та домом у перші місяці війни. Роль у команді доволі природно сама мене обрала, а я просто тримаюсь її, бо дуже люблю те, що ми робимо. З першого дня у фонді я долучилась до процесу розробки лінії психологічної підтримки для батьків і дітей, а тепер це переросло в напрям психологічної допомоги онлайн, який я координую. Досвід буття в команді та з командою постійно нагадує про правдиву важливість: а) любові (бо якщо тобою керує не вона, небезпек у рази більше) і б) людей.

Про фонд я дізнався, коли волонтерив в ініціативі «Англійська на Схід», яка допомагає менторством та вивченням англійської для дітей зі Сходу України. Мені сподобалось те, наскільки в нас із фондом спільні цінності, і саме це було найбільшим приводом для мене долучитись до фонду. Я не знаю, де ще можна знайти настільки підтримувальну спільноту, яка турбується про своїх працівників, їхнє психічне здоров'я та професійний розвиток. Ця робота мене наповнює, і я відчуваю себе долученим до великої місії адвокації прав дитини. Моєю особистою місією є допомогти фонду створити більш ефективні програми та проєкти, що дають кращі можливості для розвитку й навчання дітей.

Перед молодою людиною в соціальній сфері, а особливо в час війни, коли країна наскрізь у потребі, обрати щось вдається лише відчуваючи. Так сталось і в моєму випадку у квітні 2022 року, на третій / другий місяць повномасштабного вторгнення росії в Україну. Відтоді фонд є моїм місцем у цій війні, місцем, де я відчуваю результат своєї присутності. Якщо говорити про безпосередню діяльність, то я організовую процес навчання та підвищення кваліфікації фахівців із психічного здоров‘я фонду, такі навчальні можливості фонд також надає всім охочим українським фахівцям, що дотичні до дитячого психічного здоров'я.

Я обрала напрям кемпів у фонді, оскільки мені максимально відгукуються цінності команди й напрям діяльності як фонду, так і зокрема кемпів (у якому мала досвід та бажання зростати). У фонді я хотіла б максимально зростати разом, щоб результатом командної взаємоДії були: збільшена впізнаваність фонду як фахового в психологічному напрямі допомоги родинам — як в Україні, так і за кордоном; ще більше родин, у яких діти можуть отримати безплатну психологічну підтримку та освітні можливості для навчання і самореалізації в Україні. Зокрема, через діяльність відділу позашкілля та кемпів (безпосередньої дотичності до дітей).

Я координую роботу психологічної програми фонду і роботу волонтерів з усього світу, які бажають долучитися до «Голосів дітей». Нині їх уже майже 800. Працювати у фонді розпочала ще в березні 2022-го, коли довелося вивозити дитину за кордон з початком війни. Робота, звичний побут, друзі — усе залишилося вдома. Якби не дочка, я б теж, мабуть, залишилася там і робила хоч щось, щоб наблизити нашу перемогу. Тож, коли мені запропонували долучитися до «Голосів», я навіть не думала. Радує хоч якась можливість допомогти дітям, яким пощастило менше.

Я прийшла в фонд неочікувано і стрімко. Почалось все зі спілкування в месенджері, а продовжились стрімкими планами та н-ю кількістю захоплюючих ідей та проектів для реалізації. Мій професійний шлях у якості психолога, тренера, педагога, проектної менеджерки та просто людини, яка не уявляє свого життя без роботи з дітьми, почався 10 років тому. Чому Голоси Дітей? Мене зачепили цінності Фонду, безмежне поле для реалізації своїх ідей та віра у щасливе майбутнє кожної дитини.

У «Голоси» прийшла за покликом серця. Дуже хотіла бути корисною для країни в цей непростий час. Я люблю людей, люблю спілкування, вмію знаходити спільну мову майже з усіма. Маю психологічну освіту і навчаюся на психотерапевта, тож можу надавати першу психологічну допомогу за потреби. Доля звела мене з чудовими людьми, завдяки яким я дізналася про фонд та стала його частинкою. Планую рости та розвиватися разом з фондом. Діти — це наше майбутнє 🤍

Я заскочила допомогти на тиждень,який переріс уже у рік. Спершу відчувалася потреба тримати документальний порядок, а потім відчувалася втеча від потоку новин загортанням папочок з документами та фотографіями дітей, які усміхалися від подарованої Голосами допомоги. Більше і ще більше дитячої радості навколо - нам це додає сили теж.

Почала працювати у фонді в травні 2023 року. Для мене це було дуже неочікувано, тому що від одного повідомлення моє життя заграло новими фарбами. Я одразу усвідомила, що маю бути тут, я цього хочу і я не помилилась! Більше 8 років я працюю у дотичних сферах. Я працювала у різних таборах від вожатої до керівниці, вчителькою середньої та старшої школи, проєктною менеджеркою, спікеркою, але кожна моя робота була дотична до дітей. Тому я свідомо обрала цей шлях і зараз віддано та наполегливо працюю разом з нашою командою, допомагаю організувати кемпи та позашкілля для наших маленьких українців та українок. Адже наші діти заслуговують на щасливе та безпечне життя, навіть у наших реаліях!

Я почала працювати у фонді з травня 2022 року спочатку як супервізор психологів, які працювали в таборі для дітей та сімей, що отримали досвід війни, а потім уже як експерт. Мені подобається у фонді все, чим він займається, будь-який напрям роботи чи активність, оскільки все робиться натхненно, щиро, віддано, суперпрофесійно, швидко, грамотно, люблячи людей та життя. І тут кожний фахівець може обрати напрям діяльності за покликанням, зростати професійно й особистісно, креативити і впроваджувати власні ідеї, якщо вони відповідають місії та цінностями фонду. Мені подобається бути психологом, тренером, створювати й рецензувати психологічні програми, ділитись досвідом і думками, супервізувати та проводити навчальні семінари з кризової психології. Тут працюють талановиті й творчі люди, кожний на своєму місці є потрібним гвинтиком потужного механізму допомоги дітям, якої вони так потребують через травмівний досвід війни! І я щаслива, що працюю з цими людьми — справжніми та щирими!

Мій професійний шлях психолога розпочався понад 22 роки тому. Для мене це не просто професія, для мене це – життя. До команди фонду «Голоси дітей» я долучилась в грудні 2022 року, коли дізналась про можливість надавати психологічну допомогу дітям, які були в окупації. Щоб українські діти були щасливими у вільній країні, потрібна кропітка робота кожного на своєму місці. Я зрозуміла, що можу допомагати дітям пройти через досвід війни. А вже в травні 2023 року я доєдналась до професійної команди експертів і стала частиною Центру психологічних експертиз. «Голоси дітей» - це простір в якому працюють креативні люди задля допомоги дітям.

У 2014 році я сама була підлітком, який стикнувся з війною і не знав, як прожити цей досвід. Саме тому під час повномасштабної війни я вирішила присвятити себе психологічній допомозі дітям. Робота з грантами та міжнародними донорами — це кропітка праця з вибудови партнерств, постійного навчання й створення стійкої мережі для підтримки українських дітей і їхніх батьків. Кожен день роботи у фонді надихає мене до нових звершень, адже дитячий сміх — це те, за що тепер бореться вся країна.

Усе своє життя я намагалася обирати те місце роботи, яке б поєднувало в собі можливість працювати за фахом і розвиватися, класну команду, з якою ви разом зростаєте, та велику ціль, заради якої ти готовий працювати 24/7 і не тільки не шкодувати про це, а ще й кайфувати. Звучить нереально, але це можливо. І можливо стало з «Голосами дітей». Я невимовно пишаюся бути частиною цієї надважливої місії — допомагати дітям повертати їхнє дитинство.

У фонд «Голоси дітей» я прийшла після повномасштабного вторгнення. Коли почула про можливість допомагати дітям, ще й психологічно — одразу залишила свій дворічний дауншифтинг із садом, річкою та відреставрованою хатою, забрала котів і повернулася до столиці. Адже допомогти дітям втриматися над прірвою, яку розчахнула війна, зробити все, щоб зберегти їхнє дитинство — це, на мій погляд, таке ж важливе завдання, як і перемога над загарбником. Із січня 2023 року я очолюю і розбудовую комунікаційну команду фонду. Разом з колегами та колежанками поставили амбітну мету — змінити ставлення українців до психологічної допомоги. Звернутися до психолога по допомогу — це має стати новою нормою турботи про себе та близьких.

До Голосів, як волонтер, я приєдналася на другий тиждень війни, коли відізвалася на запит Олександри Матіос допомогти з відповідями в соцмережах. "Голоси дітей" відкрили мені світ – у прямому сенсі слова. А також показали, що чаша добра на світових терезах все ж переважає. Люди з різних куточків світу допомагають, співчувають, цікавляться як ми, чи ми в безпечному місці. Дуже-дуже хочу, щоб фонд "Голоси дітей" мав можливість допомагати, якомога більшій кількості дітей, які є нашим майбутнім у всьому. Тому важливо, щоб фонд був активним і вдячним зі своїми донорами. Це теж мотивує допомагати нам. Для мене це цікавий і надзвичайно корисний досвід. Я дуже рада, що стала частиною цієї важливої місії.

Мені з дитинства хотілося бути корисною і допомагати. Тому 5 років свого життя присвятила вчителюванню. З початком повномасштабного вторгнення моє бажання допомагати тільки збільшилось. Сьогодні я працюю у фонді і отримую величезне задоволення від створення психоедукаційного контенту. Якщо хоча б одна людина, подивившись моє відео, звернеться по допомогу до психолога, я буду знати, що працюю не дарма.

Я маю вже майже 10-річний досвід в СММ: працювала в медіа, ІТ та стартапах. Прийшла в «Голоси дітей», бо хотіла, щоб моя робота приносила соціальну користь. Тепер я прокидаюсь зранку з думкою, що моя робота комусь допомагає, що я частина великої корисної справи. Моя мета — щоб якнайбільше людей у світі захотіли підтримати українських дітей у цей непростий час. Моя найбільша мрія — щоб цей непростий час закінчився.

Ще бувши підлітком я захопився фотографією, що й визначило в майбутньому мою професію. Згодом, коли я перепробував різні жанри, то почав схилятися до соціальних фотопроєктів. Участь у виробництві документальних фільмів про дітей, що живуть неподалік війни, сфокусувала для мене важливість цієї теми, що в перспективі і привело мене до фонду «Голоси дітей».

Захоплююсь дітьми, їхнім умінням сприймати життя. Вони щирі і часто сильніші, аніж ми собі уявляємо. Я точно знаю, що від них залежить майбутнє України. Моєму сину 3 роки, і я багато вчусь від нього: бачите прекрасне навіть у найгірший день, уміти відпускати проблеми, правильно злитись і щиро радіти 🙂 Вважаю, що ми якщо і «маємо» щось у житті зробити, то це дати можливість розвиватись дітям у максимально здоровому та комфортному суспільстві, яке чутиме їх і зважатиме на їхню думку.

Я виросла в сім’ї військовослужбовців, і, напевно, дивно, що в житті я обрала творчий шлях. Діти в садку, однокласники — майже всі були дітьми військових. Ми часто грали у «війну», безжально стріляли один в одного з різних боків дитсадкових альтанок, а поранених несли в «шпиталь»-пісочницю, і мали першокласну палко-зброю. Мені пощастило подорослішати у відносно мирний час. Але думка про те, що в моїй країні є діти, для яких мій дитячий страх став реальністю, не давала спокою.

Про благодійний фонд я дізнався через три місяці після початку війни. Я і не думав, що колись працюватиму в благодійному фонді. До фонду я приєднався за запрошенням його співзасновника Азада. Я знав, що мої навички можуть бути корисними для організації, і цим я можу допомогти країні та постраждалим дітям. Своєю діяльністю я хочу вивчити процеси роботи в цій сфері і відчувати, що своєю роботою я допомагаю Україні в цей тяжкий час.

Люблю свою країну, подорожі й Всесвіти Marvel та DC. Люблю вираз: «Якщо ти можеш це уявити, ти можеш цього досягти». Я уявляю нашу вільну країну з яскравим майбутнім, у якому зростають психічно та емоційно здорові діти. І разом з командою фонду «Голоси дітей» йду до досягнення цієї мети.

Коли мені було два роки, моя родина повернулася в Крим. Хоч мої батьки так само, як і я, не були народжені в Криму, ми, кримські татари, називаємо це саме поверненням на землю наших предків. Хоч це були складні часи, але я завжди відчувала і відчуваю їхню любов і підтримку та бажання зробити все, щоб ми жили краще життя. Уже понад 8 років нам дуже складно зібратися родиною разом, а від початку повномасштабного вторгнення майже неможливо. Мені дуже хочеться, щоб якнайшвидше діти України з’єдналися зі своїми сім’ями та мали безтурботне дитинство, сповнене радості й відчуття любові та безпеки.

Мені дуже важлива реалізація з сенсом. Розумію, що робота у фонді і є для того, щоб якомога більше дітей мали щасливе дитинство і багато обіймів, попри все.

Близько семи років я в команді волонтерів допомагав людям у прифронтовій Донеччині. Ми працювали з дітьми в Світлодарську, де й познайомилися з «Голосами дітей», маючи співпрацю. Після окупації Світлодарська мене запросили до фонду бути «руками допомоги», і от я тут. Хочу бути частиною команди, яка змінює світ дітей, і я хочу продовжувати це робити «своїми руками».

Після окупації рідного Маріуполя я з родиною був змушений стати переселенцем і почати все своє життя майже спочатку. Тому переїхав у більш спокійне місто Київ. Тут, дізнавшись про вакансію менеджера інфраструктурних проєктів, вирішив надати свою кандидатуру на цю посаду та долучитись до великої родини «Голосів дітей» (звичайно, після позитивної співбесіди). Сподіваюся бути корисним не тільки своїм рідним, а й цільовій аудиторії нашого фонду — дітям, які цього потребують.

Прийшла у фонд волонтеркою з перекладів на початку березня 2022 року, перекладала турецькою та англійською мовами. Потім пішла волонтеркою в СММ-відділ — розгрібали з командою коменти та повідомлення небайдужих людей на англійських сторінках фонду в інстаграмі й фейсбуці. Потім була перерва, і в грудні 2022 року я повернулась у фонд як менеджерка гуманітарного напряму — займаюсь закупівлями для фонду. Для мене ця робота — передусім можливість допомагати людям, які цього дійсно потребують. Відчуваю себе корисною і рада, що є можливість надавати допомогу таким способом.

Співпрацюю з фондом з початку його заснування. Хотілось хоч якось допомагати і бути корисною для людей, яких торкнулась війна на Сході України. Саме слово «війна» завжди наводило жах, і я не уявляла, як поруч з нею можуть жити діти. Після 24 лютого, коли цей жах довелось відчути на собі, це бажання ще більше вкорінилось усередині. Хочеться, щоб кожна дитина відчувала безпеку, радість, тепло і мала безтурботне дитинство.

На сьогодні однією з найбільш незахищених категорій в Україні є діти. Саме вони через свої вік і світосприйняття дуже тонко відчувають усі жахи війни, наслідки яких можуть супроводжувати їх усе життя надалі. Діяльність фонду безпосередньо стосується виявлення, запобігання та, за можливості, усунення ризиків (мінімізація їхніх наслідків), зокрема й у правовому полі. А захищені та здорові діти — це одна з основ здорової та успішної України!

Перекладати дитячі історії, їхні зворушливі вірші та щемкі інтерв'ю — емоційно непросто. Зате після перекладу їх почують і прочитають багато людей з різних країн. І тоді допомога для найменших та найвразливіших прийде набагато швидше. Наше покоління не знало, що таке дитячий психолог. Нас вчили «не рюмсати», наказували «негайно заспокоїтися», дитячі проблеми вважали дрібницями. І ми навчилися стримувати почуття, не зважати на внутрішній біль. Добре, що є можливість це змінити. Тому я неймовірно пишаюся тим, що стала однією з ланок міцного та великого рятівного ланцюжка — для тих, хто сам собі допомогти поки що не може.

Мені близькі цінності, яких дотримується фонд. Робота, яку виконує наша команда, важка, але мегапотрібна, важлива і цінна. Тому рада бути поряд і робити робочі будні й життя команди зручнішим та комфортнішим. Приємно бути дотичною до створення та розвитку команди професіоналів. Мрію, щоб кожна дитина мала максимально щасливе дитинство, і в майбутньому ми мали психологічно стійке та свідоме суспільство. Приєднуйтесь до команди. Обіймаю кожного.