Працювати з проблемами дітей Олена Розвадовська почала ще до війни, коли співпрацювала з Офісом уповноваженого президента з прав дитини. Але після перших волонтерських поїздок до прифронтових населених пунктів зрозуміла: це саме той виклик, відповісти на який терміново має саме вона.

«Для мене перші роки війни — це емоційні та трагічні історії про нагальні побутові проблеми, що потребували розв’язання вдень і вночі. І про те, як ця реальність ставала моєю, — згадує Олена. — Коли приїжджаєш до населеного пункту, де щойно був обстріл, і бачиш родину, яка ще вчора жила у власному будинку, у якому діти мали де спати й на чому вчитися, а зараз вони стоять у дворі й дивляться, як догорає їхній дах… Тому допомагати доводилося тут і зараз, бо дітям треба щось їсти, десь ночувати і щось одягати». 

Про зиму 2015 року, коли під час боїв за Дебальцеве відбувалась масова евакуація людей, Олена згадує як про найгарячіший період своєї роботи. Тоді негайної допомоги потребувала величезна кількість дітей, яких вивозили під масованими обстрілами буквально з підвалів, де було холодно й не вистачало їжі. Пізніше, коли масовий потік переселенців ущух, а війна перейшла у стадію локальних бойових дій, першочерговим завданням Олена вважала надання психологічної допомоги.

“Вкрай важливо дитині мати право проявляти емоції, відчути до себе увагу й турботу, навчити правильно працювати зі страхами”.

Наприкінці минулого року Олена Розвадовська вирішила заснувати власний фонд «Голоси дітей» і повернутися до столиці. Зізнається: відчула, що час братися за структурованішу діяльність і перебудовувати нарешті режим життя, який останні шість років можна було назвати життям «на межі».

«А назва фонду, на мій погляд, вказує на головний посил: діти мають свій голос, який дуже важливий для їхнього повноцінного існування й розвитку. Часто дорослі, намагаючись спрямувати свої зусилля на допомогу дітям, навіть не запитують їх про їхні потреби”.

Олена Розвадовська