«Я попросила забрати брата». Історія Насті з Покровська на Донеччині
Вони живуть між тривогами, бояться виходити з дому і лякаються звуків вибухів
Детальніше
Коли ми повернемося додому?
Діма дуже хоче додому і сумує за своїм улюбленим диваном та конструктором
Детальніше
«Ми в підвалі просиділи близько двох тижнів»: що пережила сім’я з Ізюма за пів року окупації
Початок повномасштабної війни сім’я 11-річного Давида не забуде ніколи. Родина проживає в Ізюмі на Харківщині, який у квітні 2022 року окупували російські війська. Налякані батьки з дітьми тижнями ховалися в холодному мокрому підвалі. «У нас були огірки малосольні, сало і сирі яйця. Ми навіть боялися вийти на вулицю закип’ятити чай і розтопити піч, щоб не.
Детальніше
«Чекаємо, коли закінчиться війна, щоб знову піти до школи»: будні багатодітної сім’ї з Донеччини
Сергій з дружиною та чотирма дітьми вже дев’ять років живуть серед війни. Сім’я мешкає на околицях Краматорська — адміністративного центру Донецької області. І до звуків вибухів вони звикли ще з 2014-го, кажуть батько та старший син. Але молодші діти ще часто здригаються від гучного гуркоту ракет, якими російська армія постійно обстрілює Краматорськ та його передмістя..
Детальніше
«Бачиш, мамо, як нас привалило?». Історія Ярика з Херсонщини
— Вони прийшли і почали нас бомбити, — розповідає хлопчик та показує на свій будинок. Він мирно спав, коли раптом почув вибухи і відчув, що на нього падає щось важке
Детальніше
«З нетерпінням чекають кінця тижня, щоб сходити до психолога»: як діти з Херсонщини долають виклики війни
«Тепер я не так сильно хвилююся, бо розумію, що Україна переможе»
Детальніше
«Я малюю і гроші передаю на ЗСУ»: як Поліна з Волновахи емоційно відновлюється після пережитого
Тепер сім’я мешкає в Южноукраїнську на Миколаївщині, де дівчинка займається з психологами проєкту «Мобільні бригади» від благодійного фонду «Голоси дітей»
Детальніше
9-річна Поліна тепер зможе почути новину, що Україна перемогла і її тато повернеться додому.
Наш фонд придбав дитині новий слуховий апарат на заміну тому, який залишився вдома, у Волновасі.
Детальніше
Як хлопець у 18 років став опікуном чотирьох дітей
«Щодня багато справ треба робити: готувати, прибирати, допомагати дітям робити уроки. Паралельно я працюю над одним проєктом і навчаюся», — описує свої будні 18-річний опікун.
Детальніше
Як герої фільму «Віддалений гавкіт собак» пройшли фільтраційний табір російських окупантів і повернулися в Україну
Олег намагався підвестися на ноги, але знову почув свист. Два снаряди приземлилися неподалік. Хлопця та його тітку врятувало те, що саме тієї миті вони були на пагорбі. «Я був переконаний, що нас вб’є», — згадує Олег.
Детальніше
Я сумую за звичним минулим життям
Нам незрозуміло, чому життя кожного українця мало так кардинально змінитися з радості на сум, зі щастя на біль, з планів та мрій на виживання та збереження себе та дітей.
Детальніше
Хочу жити у Львові!
Таке бажання виникло у Тетянки після переїзду зі свого рідного Лисичанська. До цього часу вона не була у місті Лева, лише чула про це чарівне місто.
Детальніше
