Авторка – Катя Зуденкова,
регіональна комунікаційниця в «Голосах дітей»
Поїздка в осередок у Дніпрі була для мене злегка бентежною.
І хоч Київ атакують не менше, усе ж Дніпро — ближче до лінії фронту.
Та всі мої хвилювання розвіялися, щойно я зійшла на перон вокзалу в Дніпрі. Усміхнені та наповнені життям люди поспішали у своїх справах, пожвавлений рух на дорогах і шум на вулицях — усе це про Дніпро.
Я приїхала до осередку за кілька годин до відкриття, без проблем знайшовши його локацію.
Перше, що впадає в очі, коли заходиш усередину, — це велике приміщення.
Кожна кімната призначена для певного заняття — кінозал, кімната глинотерапії, простір для настільних ігор, кімната для батьків, і, звичайно ж, кабінет психолога для індивідуальних консультацій.
На стінах коридору висять роботи дітей після майстер-класів. У робочому просторі координатора — вдячні відгуки батьків.
Команді приємно бачити результат своєї роботи — це надихає їх працювати далі.
***
Координатор Сергій та психологині Юля, Аня, Варвара — наразі нечисленна команда осередку в Дніпрі.
За тиждень до урочистого відкриття вона поповнилася Дитячим парламентом. До нього належать підлітки, які допомагають психологам проводити майстер-класи, а координатору — організовувати заняття.
Коли я заглянула до кімнати глинотерапії, то побачила задоволених дітей і радісну психологиню Юлію.
«Як я скучила за роботою з дітьми», — сказала мені Юля, тімлідерка психологів осередку.
З іншої кімнати линув радісний галас дітей: «Чарівне відро». Виявилося, що це був смітник. Психологиня Аня вигадала таку назву, щоб заохотити дітей викидати сміття.
Діти були настільки щасливі, що вони мають «чарівне відро», що кожен швиденько знаходив будь-яке сміття, щоб хоч якось бути дотичним до того чарівного відра, яке збирає сміття.
Діти були надзвичайно задоволені.
Команда осередку підготувала для них різні заняття, майстер-класи та розваги: руханки, глинотерапію, лотерею, смаколики, настільні ігри.
Після занять діти одразу почали запитувати в координатора та психологів, коли приходити наступного разу.
Для батьків психологи провели арттерапевтичне заняття.
Так сталося, що були лише мами. Жінки знайомилися та ділилися своїми переживаннями й проблемами, оскільки всі вони були змушені залишити рідну домівку.
Одна з мам сказала: «Моя дитина давно не була такою щасливою. Усміхається».
Деякі мами одразу записалися на індивідуальні психологічні консультації, а дехто — записав дітей.