Українці понад рік живуть в умовах повномасштабної війни і стикаються з різними труднощами, страхами та втратами. Однією з найвразливіших категорій є діти, які дуже тонко відчувають усе, що відбувається довкола, але залежно від віку та обставин можуть не знати, як впоратись з своїми тривогами.
«Голоси дітей» – це одна з організацій, яка надає безоплатну психологічну допомогу дітям та їхнім батькам, які постраждали унаслідок війни. Осередки організації є у кількох великих містах України, зокрема у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Кривому Розі та Харкові.
ZAXID.NET поспілкувався з психологинею благодійного фонду «Голоси дітей» Поліною Старцевою про те, з якими труднощами найчастіше стикаються діти, як батьки можуть їх підтримати та у яких випадках варто звертатись до спеціаліста.
– Ваш фонд працює з дітьми та батьками, які постраждали від війни. Розкажіть, будь ласка, з якими ситуаціями найчастіше стикаються діти?
Найпоширеніші запити щодо дітей зазвичай стосуються збільшеної збудливості, рівня тривожності та агресії. Дуже багато питань стосовно того, що діти почали або більше битись між собою, або конфліктувати з батьками. Це стосується і молодших діток, і старших. Щодо підлітків, то у них частіше бувають апатичні стани, вони замикають всередині те, що з ними відбувається, і дуже добре, коли їм є з ким цим ділитись, коли вони знаходять свою групу однодумців.
Дітей турбують страхи, нав’язливі думки та спогади щодо війни. Це є й у дітей, і у дорослих, але діти більш схильні фантазувати та прикрашати. Деякі речі не настільки страшні в реальності, як тоді, коли вони їх прикрашають в уяві. Діти дуже активні, їм потрібно багато рухатись. І на групових заняттях, і в індивідуальному форматі часто спостерігаються тілесні прояви напруги, яка накопичується у них всередині.
У підлітків з’являється самозвинувачення. Вони відчувають уже більшу відповідальність за своє життя і фантазують, що вони відповідають і за чиєсь інше життя також. У них підвищений рівень відповідальності і вони можуть себе в чомусь звинувачувати.
– З якого віку варто починати говорити з дітьми про війну, та як правильно це робити?
Варто говорити прямо і чесно, але залежить від віку дитини, якими саме словами. Якщо дитина дошкільного віку, то це мають бути якісь прості речення. Можна пояснювати, що таке війна, на прикладі якоїсь казки, історії, мультику. Потрібно пояснити на простому прикладі, щоб дитина розуміла, що відбувається, щоб вона знала, що це небезпечно, і розуміла, як про себе у цій небезпеці подбати.
Старшій дитині можна розповідати уже більше. У багатьох дітей батьки воюють, тому вони розуміють, що таке війна.
– Яким чином можна підтримувати дитину, якщо хтось з рідних служить? Як бути в ситуації, коли людина певний час не виходить на зв’язок?
Не обіцяти дитині того, чого ми не знаємо напевне. Якщо з людиною пропав зв’язок, важливо бути чесним і розповідати, що наразі ми не можемо зв’язатись з татом, але далі підтримувати дитячу надію. Казати, що тато захищає країну, наголошувати про підготовку, безпеку, що служити беруть людей, які вміють себе захищати, що у нього поруч є люди, які його підтримують і роблять все можливе, щоб вийти на зв’язок, повернутись додому… Ділимо відповідальність, бо дитина не може вплинути на те, що там відбувається.
Інколи є помилкою, коли рідні кажуть: «Тато пішов захищати тебе». У такому разі діти можуть відчувати багато відповідальності, а потім і провини, якщо з татом щось стається. Дитина думає, що тато поїхав захищати саме її.
Ми говоримо про те, що це вибір тата, що він захотів піти і захищати країну, що він вважає це своїм обов’язком, що він вміє воювати, він знає, що він робить, і поруч з ним люди, які можуть його підтримати і захистити.
Якщо у вашої дитини виникли певні страхи чи тривоги, які пов’язані з війною, або ви б самі хотіли поспілкуватись з психологом, ви можете зателефонувати на гарячу лінію фонду «Голоси дітей» (0800 210 106). Більше інформації щодо осередків організації є на її сайті.
В Україні діють різні проєкти психологічної підтримки, зокрема також можна звернутись на гарячу лінію національної психологічної асоціації (0-800-100-102).
